ПРО ПIВНИКА ТА КУРОЧКУ I ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ



Категории Наталя Забiла ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Казка Були собi пiвник та курочка. Набридло ïм якось дома сидiти, i пiшли вони мандрувати по свiту. Ось iдуть вони зеленим гаєм, навколо вiтрець кущi колихає, на кущах зеленiє свiже листячко, а мiж ним ягiдки, як червоне намистечко. От курочка й каже: Пiвник-когутик, Зламай менi прутик З зеленими листками, З червоними ягiдками. Тiльки пiвник хотiв зламати, а з-пiд кущика зайчик iз своєï хати: — Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто моï кущики ламає? Злякався пiвник: — Ходiм краще далi. Тут якiсь звiрi живуть небувалi, i вуха в них довгi, i самi вони сiрi. Мабуть, це дуже страшнi звiрi. Пiшли вони далi зеленим гаєм. Навколо вiтрець кущi колихає. На кущах горiшки i зелене листя. А курочцi дуже хочеться ïсти. От вона знов i просить: Пiвник-когутик, Зламай менi прутик, Де листя зеленiше, Де горiшкiв ряснiше. Тiльки намiрився пiвник зламати, а з дерева бiлочка iз своï i хати: — Хто-хто тут ходить по моєму лiсi? Хто гiлля ламає на моєму горiсi? Злякався пiвник: — Ходiм краще далi. Бачиш, якi тут звiрi зухвалi. I вуха в них з китицями, i хвiст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти. Пiшли вони далi зеленим гаєм. Навколо вiтер дерева колихає, пiд деревами рясна травичка, а на деревах листя й смачнi кислички. А курочка вже не може терпiти, починає пiвника знову просити: Пiвник-когутик, Зламай менi прутик, Хоча б невеличкий, Хоч двi кислички! Насмiлився пiвник, почав ламати. Аж тут лисичка виходить з хати, така ласкава, розпушила хвостик: — Ах, прошу, прошу до мене в гостi! Ось вiдпочиньте в моïй хатинцi — у мене є тут для вас гостинцi, найкращi яблучка, смачнi горiшки. У вас, напевно, стомились нiжки, бо ви далеко йшли по гаю. Л я давно вже на вас чекаю. Пiвник та курочка дуже зрадiли: — Ой, якi ж тут звiрi хорошi та милi! Л хитра лисичка мiркує собi: Це ж менi буде добрий обiд. Ось дала вона ïм гостинцiв, лишила ïх у своïй хатинцi, а сама побiгла по вовка-сусiду, щоб запросити його до обiду. Пiвник i курочка добре поïли i вiдпочили i так звеселiли, що пiвник навiть почав спiвати. Тут саме зайчик бiг мимо хати. А зайчик насправдi був дуже добрий. — Ти, — каже, — пiвник, занадто хоробрий. Хiба ти не знаєш цiєï лисицi? Ось буде тобi за отi кислицi! А пiвник та курочка не ймуть йому вiри: — Та тут же такi хорошi звiрi! Коли це бiлочка — плиг та плиг. I враз у вiконце побачила ïх. А бiлочка теж була зовсiм не зла. — Тiкайте, — каже, — швидше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох зарiже. Тут виглянув пiвник на подвiр'я, а на подвiр'ï — куряче пiр'я... — Ой, ой, треба й справдi мерщiй тiкати! А вже лисиця йде до хати, i вовк за нею, страшний та хижий. Iде й радiє, що буде ïжа. Тiльки стали вони на порiг, а пiвник та курочка в вiконце — плиг! Та пiд кущами, пiд деревами, та рясноцвiтними муравами — мерщiй додому! Та ледве встигли! А вовк з лисицею бiгли, бiгли — та не знайшли пiд кущами ïï слiду. I залишилися без обiду!
ПРО ПIВНИКА ТА КУРОЧКУ I ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ