<< Главная страница

IЗ ЗБIРКИ КАЗОК ПIД ДУБОМ ЗЕЛЕНИМ РУКАВИЧКА



Категории Наталя Забiла ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал По ялинку внучка з дiдом Йшли по лiсi навмання. А за ними бiгло слiдом Довговухе цуценя. Задивилась, мабуть, внучка На ялинку, на сосну I зронила якось з ручки Рукавичку хутряну. Рукавичка невеличка На снiгу собi лежить. Раптом мишка тишком-нишком З нiрки вилiзла й бiжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Вiдгукнися — хто тут є? — Тiльки голосу з хатинки Щось нiхто не подає. Влiзла мишка в рукавичку I сама в нiй стала жить. Раптом зайчик-побiгайчик З-пiд ялиночки бiжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Вiдгукнися — хто тут є? — Чує зайчик — iз хатинки Хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка. Ну, а ти хто? Що за гiсть? — А я зайчик-побiгайчик, Довгi вуха, куций хвiст! Влiз i зайчик в рукавичку, Стали вдвох у хатцi жить. Раптом бiлка — стриб iз гiлки! Та по стежечцi бiжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Вiдгукнися — хто тут є? — Чує бiлочка — з хатинки Хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, Є тут зайчик — куций хвiст! — А я бiлка — тепла шубка, Невеличка я на зрiст! Влiзла й бiлка в рукавичку, Стали втрьох у хатцi жить. Глядь, поглядь, аж ось лисичка Попiд соснами бiжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Вiдгукнися — хто тут є? — Чує лиска — iз хатинки Хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, Є тут зайчик — куций хвiст, Є тут бiлка — тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гiсть? — Хто ж не зна мене, лисичку, I вигадливу, й метку? — Влiзла й лиска в рукавичку, Примостилась у кутку. Ще й кабан прибiг iкластий, I куниця, й ïжачок. Тут i голцi нiде впасти! Скiльки смiху й балачок! Рукавичка невеличка На снiгу собi лежить. А з барлогу на дорогу Вийшов заспаний ведмiдь. — Що за зборище зiбралось? Що за хата? Хто тут є? Хто здiймає смiх та галас, Зовсiм спати не дає? — Є тут мишка-гострозубка, Є тут зайчик — куций хвiст, Є тут бiлка — тепла шубка, Що малесенька на зрiст. Ще й лисиця є, сестриця, I вигадлива, й метка, Є кабан, ïжак, куниця. Ну, а хто це нас ляка? — Я ведмiдь, я хочу спати, Смiху-жартiв не люблю! Сяду я на вашу хату, Всiх вас разом роздавлю! Злий ведмiдь гарчить, лютує, Ломить всi кущi пiдряд. Що робити?! Хто врятує Переляканих звiрят?!.. А тим часом дiд та внучка Вже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка, Що аж зашпори зайшли. — Рукавичка де ж подiлась? Загубила!.. Ай-ай-ай! Побiжи, мiй песик милий, Рукавичку вiдшукай! Песик дiвчинку послухав, Хвiст — угору, в землю — нiс, I примчався скiльки духу На те саме мiсце в лiс. Рукавичка, як живая, Ходить ходором, тремтить. А до неï пiдступає Розлютований ведмiдь. Як загавкав пес на нього — Аж ведмiдь оторопiв, Зразу втiк i до барлога Причвалав i захропiв. Тут звiрята всi зрадiли, Стали песика хвалить, Що прогнав ведмедя смiло, Не злякався нi на мить. Каже песик: — Дуже прошу Iнше мешкання знайти. Треба дiвчинцi хорошiй Рукавичку вiднести. — А хiба ж це рукавичка?! — Загукали всi. — Невже?! В нас нема такоï звички Забирать собi чуже! Всi ми пiдемо з тобою Рукавичку повернуть! — I веселою юрбою Звiрi вирушили в путь. До дiвчатка за хвилинку Рукавичку вiднесли, I всi разом круг ялинки Танцювати почали.
IЗ ЗБIРКИ КАЗОК ПIД ДУБОМ ЗЕЛЕНИМ РУКАВИЧКА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация